Форум » » Alex KATTYVAL (продолжение) » Ответить
Alex KATTYVAL (продолжение)
Alex Kattyval: Часть 1 Часть 2 Привіт найкращим біглям України! Малий Алекс (Яничар Розбійник Кетівел) любить читати ваші сторіночки й захоплюється усіма вами, такими розумними і вмілими. Дуже імпонує Форум тим, що тут усі дружні, привітні, радо спілкуються і допомагають один одному. Алекс шукає добре товариство, порад і настанов. Радо виляємо хвостиком - приймайте нас у компанію!
IrinaL: Поздравляю Алексовичей с двумя месяцами! Пусть все у них сложится в жизни хорошо и каждый найдет самые лучшие ручки!
Alex Kattyval: IrinaL, Іра, спасибі. Малі розтоплюють мою душу, як пластилін. І якби мені хатку... садочок... то бігав би там не один Алекс -це точно Поки ж мій Алекс їсть у Херсоні солодкий виноград, я знову пакую нерозпаковані ще з попередньої подорожі валізи. Везу своє грішне тіло на інший кінець світу. А серце залишаю в Херсоні - прив'язаним до рудого хвоста з білим кінчиком
Omri Relizan: Alex Kattyval Внучиков с двумя месяцами и побыстрее деткам найти своих любящих мам и пап
All@: Как быстро летит время,малыши уже совсем большие,хороших ручек им.
Боня+Элла: Вашим малышам повезло уже с самого рождения! Такие заботливые люди их окружают! Думаю, новые родители будут такими же любящими и внимательными! Удачи деткам!
Лолита: Симпотичные мордашки, хороших им ручек!
ира: [img]http://beagle.net.ua/smiles/aq.gif[/img]
Alex Kattyval: Спасибі усім за добрі побажання! БіглеБог почув ці слова, і всі дітки знайшли свої нові сім'ї Парашут, Аметист і Асолька-Руда Щічка залишилися у Києві, Старшенький-Алан і Алекс Алексович стали донецькими Брати житимуть двір у двір і бачитимуться. Чесно: я спочатку не уявляла, як Аня роздасть щенят, яких надмірно заціловувала, клала собі на подушку і дозволила рознести квартиру, у інші руки. Сито потенційним бажаючим вона влаштовувала ще те. "Тому не віддам, бо те..." "Тому ні - бо не те..." Але факт є фактом: усі біглята у добрих руках. Їх власники регулярно дзвонять Ані, активно спілкуються, а київські навіть на останнє щеплення домовилися їхати разом. З мамою Саммі залишилась мала Амелі - бо Аня, підозрюю, просто не готова залишися зовсім без колективних біглеігор Є певна надія, що й Амелі кудись виїде, як знайдуться відповідні ручки, бо, якщо Аня сильно скучатиме за розрухою вдома, то Алекс з радістю і приємністю новеньких біглят наробить (жарт!) Але якби там не склалось далі, приємно, що завдяки Алексу я познайомилась з Анею, отримала стільки щенячих позитивних емоцій, і що більше - на цьому наше спілкування не завершується. Учора Саммі і Алекс знову зустрілися, щоб разом зайнятися спортом. Мамуська Саммі, відіславши дітей у світи, вирішила привести в порядок свою фігуру. І ми ходимо разом на аджиліті!
Alex Kattyval: Іра, Вова і Купер - незламні ентузіасти. Наш стадіон потішив око чудовими снарядами і приємною командою друзів. Усі працюють з натхненням. І великі: і малі: А ще прийшов наш друг Омлет! А Купер подорослішав, став таким спортивним качком! І лідер, безсумнівний. А мамуся Саммі, вічно голодна після щенят, спочатку тільки уважно водила носом за смаколиком, а потім, як увійшла в кайф! Літала так,наче завжди це робила І сказала, що хоче ще! Засиділася з дітьми Два дні минули в поті і азарті. Болять рученьки-ніженьки і кожна клітинка тіла. Але як добре повернутися додому після довгих подорожей!
IrinaL: Как здорово, активно вы проводите выходные! Радует, что биглей, влюбленных в аджилити, становится больше. Эх, нам бы так
Ирина (Купер): Олено, дякую за компліменти В свою чергу хочу сказати, що Алекс змужнів, відростив собі гарну голову, схуд і пострункішав, а як він літає... Ще і прийшов з дружиною))- порядний сім'янин!) Саммі розумниця, швидко вчиться і хоче працювати - це головне! Чекаю вас наступного разу, будемо відпрацьовувати зміни;) Вітаю діток АлекСаммі з новими родинами і щастя їм!
Alex Kattyval: IrinaL пишет: активно вы проводите выходные! За останні півтора місяці я стільки їздила по чудових місцях, стільки усього пізніми вечорами смачного з"їла, що почуваюся танком. На щастя, малим танком, бо великий танк - Чоловік Мені це категорично не підходить, я звикла бігати. А тепер важко риплю заіржавілими гусеницями. Тому так втішилася, коли Іра сказала, що заняття аджиліті відновилися. Ирина (Купер) пишет: Алекс змужнів, відростив собі гарну голову, схуд і пострункішав, а як він літає... Ну не знаю, чи "пострункішав" у випадку Алекса це комплімент Йому б поправитись. Але для того, щоб літати, легке тіло справді добре. А таки літає, бо поганець, як вставав о 6, так і встає. І зразу галопом. Волоче мене невмиту на прив"язі, як татари ясир. На маршруті наших вранішніх прогулянок, вздовж Набережної, стоять декоративні плотики, висотою якраз з тренувальний бар'єр. І з 6 ранку щодня ми ці бар'єри скачемо. Туди-назад. З розбігу і без. Прямо і вбік. Іноді і мене, сонну, на автоматі через ці бар'єри скакати змушує. Алекс - незмінний вулкан пристрастей і енергії Як я рада, що знову є аджиліті Після гарного заняття Алекса на вечірню прогулянку м"ясом не виманиш - ледь ворушиться. Спасибі, Іра
Alex Kattyval: Є у мене знайомий. Товстенький, кумедний, завжди усміхнений, талановитий. Як всі товстенькі - дуже любить поїсти. Ну дуже. Тому й дуже товстенький. Коли приходить до нас в офіс, першим ділом, під будь-яким приводом, біжить на кухню понишпорити, чи не лежить у нас шматочок польської ковбаси або хоч директорського сиропу малинового до чаю долити. Не раз щось їстівне без дозволу і в сумку запакує. Ми поблажливо ставимося до його хворобливого підбирання. Бо талановитий і не раз робив для нас добру роботу. І от сьогодні бачу його усміхнене кругле личико на ФБ з коментарем: "Рецепт знаешь, где инфу искать - тож знаешь. А ежели подзабыл - подскажу в личке. Как ни прискорбно, никто, кроме тебя самого, этих бродячих псин не выведет... А в наших условиях способ выведения лишь один - лечение и билет на Радугу". Я отеретіла. Читала-перечитувала і не могла повірити, що це написав наш товстячок-добрячок. Як, певне, здогадуєтесь, його коментар був поміж інших агресивних в темі про те, як треба позбавлятися від бездомних і "домашніх непотрібних" собак. І от росте в мені помста. А що, як посиплю якоюсь труткою печиво на кухні, як він прийде в гості. І пригощати не доведеться - сам візьме. І борюсь сама з собою, що це негуманно. І згадую Вінта, який тільки нюхнув, і дружніх сусідських дворняг, які вмирали в таких судомах, що аж будки ходуном ходили. І інші випадки страшних собачих мук. І, видно, зла я людина, бо план мій тільки міцніє.
Adele: Alex Kattyval пишет: І от росте в мені помста. А що, як посиплю якоюсь труткою печиво на кухні, як він прийде в гості. І пригощати не доведеться - сам візьме. Совсем травить не надо, а пургену какого-нибудь я бы подсыпала. Да это больные люди, возможно травмы у них какие-то в детстве были , психологические - не знаю. Нормальный, НЕ ущербный человек, на мой взгляд, так делать не будет. А из личного опыта скажу - достаточно много сил, нервов и здоровья ушло у меня на то, чтобы переубедить таких и им подобных, "обратить" в другую веру. И особо не получилось. Я для себя поняла, что таких не переубедишь и не уговоришь. Должны быть законы, работающие и запрещающие, и они тупо должны бояться милиции - по-другому с ними не получится.
Alex Kattyval: Саме так, Adele, про пурген і були мої думки Аби тільки встиг з нашого офісу вийти, щоб не нам на унітазі сидів
Adele: Alex Kattyval пишет: Аби тільки встиг з нашого офісу вийти, щоб не нам на унітазі сидів Подходы к унитазу предварительно перекрыть!
larsi: Чтобы этому гаденышу хотябы через космос передалось и на унитаз не упел
Вика ( Банди): Alex Kattyval, какой ужас Поддерживаю предыдущих ораторов: я бы тоже просто так это не оставила! Adele пишет: это больные люди Согласна! Нормальный человек так никогда не поступит! Кстати, про таких "людей".У нас на Русановке появился мужчина где-то от 25 до 30 лет, который вначале подзывает собак, а потом пытается ударить их шокером Ездит вечером на велосипеде, или проходит пешком, начинает подзывать к себе собаку, а когда она подбежит, резко выставляет из-за спины руку с включеным шокером... Вот так вот... Идиотов везде хватает..
Alex Kattyval: Вика ( Банди), за Русанівку спасибі, ми теж там ходимо, буду уважна. трохи мені полегшало, що ви - Adele, larsi, Вика ( Банди) мене не засуджуєте. Куплю, куплю "смачненького" для товстунця! Влодек теж мене підтримав, сказав, що власноруч приготує щось особливо апетитне ще й перед приходом поганця підігріє, щоб спокусливіше пахло. І я ще з ним розмовляла про Алекса! Намовляла собачку завести для сина! Які ж люди бувають нещирі і несподівані у підлості.
Alex Kattyval: Сьогодні Алекс вперше в життя вигріб по повній. Руда задниця дізналась, що таке тонкий болючий шкіряний повідок. А хто винен? - Дівчата! Лишають по собі солодкі запахи, мій дурень внюхується з головою і тікає по сліду. Зірвав заняття з аджиліті, я набралася сорому, потім було соромно, що піддалася емоціям, але Алекс своє отримав. Думаєте дійшло? Після того, як, здавалось, вже покаявся і відчайдушно голосив за мною, коли я спробувала пробігти трасу з Саммі, я йому повірила. Взяла на трасу, а він скочив два бар"єри - і знову драла! У тому самому напрямку. Ну чому МОЄ життя має залежати від тічних сук? Тому цінності миттєво було переоцінено, ієрархію перевстановлено (поки в моїй голові). Ігнор Алексу не дав нічого. Він щасливо дрих у своїй клітці до пізнього вечора, бо й так наганявся. І навіть не збирався на вечірню прогулянку. І вечеря йому, звично, до лампочки. Та я вже дістала з шухляди варшавський недоуздок, передивилась ютуб, як це точно одягати і рішуче натягла на кохану руду морду. Морда сильно здивувалась. Поганець чудово розумів, що проштрафився, і задок, сподіваюсь, хоч трохи болів. І я дуже хотіла, щоб він розумів, що це подальші наслідки його недостойної поведінки. Перші двадцять кроків Алекс намагався лапою скинути цей сором з носа. Але відчув, що я настроєна рішуче, і далі мусів чемно дріботіти поруч. Від управління новинкою я була в ейфорії. Відчуття, наче ведеш коня за вуздечку І як кінь не б"є копитами, вихід має лише один - скоритися Балдіючи від відчуття, яка ефективна моя новинка, ми обійшли Березняки, весь наш щоденний маршрут. Чудовою риссю, поруч, рівним темпом, на провисшому повідку, ні разу не смикнувши вбік. Люди робили нам компліменти. Алекс, який має за орієнтир лише мої ноги, і голову несе лише вгору і вуха, виявляється, все чують. Розмовляла з ним всю дорогу, але лише командами, по ділу. Без дозволу жодного друга не понюхав. Менші собаки взагалі обходили нас боком, очевидно побоюючись, що чорна смужка на носі Алекса - ніби чорний пояс з карате. Додому біг швидше, видно, таки незручно перед друзяками з такою красою на морді показуватися. Але - недоуздок буде нашим стилем гулянь надовго. А там побачимо по поведінці... ...Вдома швидко ковтнув вечерю, був стримано похвалений за слухняність і рішуче відправлений спати на своє місце. А відколи повернувся з Великих Херсонських Канікул, спить лише в клітці. І нам усім це пасує. Золотий хлопчик!
полная версия страницы