Форум » » Alex KATTYVAL (продолжение) » Ответить
Alex KATTYVAL (продолжение)
Alex Kattyval: Часть 1 Часть 2 Привіт найкращим біглям України! Малий Алекс (Яничар Розбійник Кетівел) любить читати ваші сторіночки й захоплюється усіма вами, такими розумними і вмілими. Дуже імпонує Форум тим, що тут усі дружні, привітні, радо спілкуються і допомагають один одному. Алекс шукає добре товариство, порад і настанов. Радо виляємо хвостиком - приймайте нас у компанію!
Alex Kattyval: Я вже давно зрозуміла: бігль - не порода, бігль - це стан душі, філософія буття. Це вміння будні перетворювати на свято, звичайну прогулянку - на олімпійське тренування, дощову меланхолію - на романтичний настрій, це стан, коли увесь час хочеться усміхатися, підскакувати і махати хвостом (хоч би й віртуальним). Є біглі-собаки, є біглі-люди, є біглі-міста. Таким біглем-містом є для мене Львів. Місто магічне, в якому завжди почуваєш себе здоровим, безтурботним, щасливим. Тут з кожного камінчика бруківки, химерних віконниць будинків, з облич людей струменить позитивна дивна енергія. Вона притягує таких же дивакуватих людей. І дивне стає частиною міста, тебе, твого настрою. Тут дивує все, і все дивне не є несподіваним. Я завжди щаслива, коли приїжджаю до Львова. Аж прикро, що пізнала це місто досить пізно, лише кілька років тому. У мене немає у Львові улюблених місць і знайомих кав'ярень. Я з приємністю гублюся в його вуличках, знаю -кожна, навіть набільш віддалена - буде прекрасною. Я завжди повертаюсь зі Львова немов оновлена, наповнена енергією, з повними валізами нових книг і тістечками з "Вероніки". Після Львова я завжди весело махаю хвостом. І це бігле-місто знову облизало мене у вихідні. А завтра мені летіти у дощі Лишати Алекса Нарада Робота Їм тістечко з "Вероніки" і сподіваюсь, що Варшава не зовсім мене розчавить. Хоча Варшава - не бігль. Це, як мінімум, кане корсо - міцна, елегантна, солідна. Не агресивна без причини, але велика. А я великих, навіть знайомих, волію обходити стороною... Люблю невеликих біглів Ось так мене призвичаїв Алекс
Spotty Friend: Олена, рада была знакомству! Жаль, что так мало времени осталось на общение. Будешь во Львове-всегда добро пожаловать к нам, в наш веселый бигле-дом!
Alex Kattyval: Spotty Friend, Наталя, взаємно приємно Ще обов'язково вип'ємо пива у твоєму привітному бігледомі Була рада познайомитися з легендарними Спотіками
Alex Kattyval: Пригадалося, як одного дня, на виставці в Сумах, на мені трісли штани. Луснули просто по шву, засвітивши безнадійно великою діркою через увесь задок. Мій "костюм хендлера" був куплений в секонді і перешитий за пару гривень у дівчинки з будки "Ремонт одягу" біля дому, тому всю вину я на цю бідну дівчинку й переклала. Штани переодягла на шорти, спека +34, було навіть непогано. І ось знову тягну сьогодні на себе костюмні - вже не хендлерські - штани і чую знайоме підступне "тріііііісь...." Штани пристойні. Я на конференції. Висновок напрошується парадоксальний і сумний - я, годинами бігаючи з Алексом - поправилась! Дивлюсь тужливо на тістечка при каві-брейку і думаю:так хотіла, щоб Алекс поправився, що набрала тіла сама І на мені це точно не м'язи Хоч бери і на Алексовий корм переходь...
Kristal Rok: а це тістечка з "Вероніки" Alex Kattyval пишет: І на мені це точно не м'язи я не могу, но на Алексовый корм не переходи, дабы не пришлось весь гардероб менять.
Alex Kattyval: Гардероб помінявся волею обставин. Затяжна робоча поїздка змусила мене зробити давно забутий манікюр, стати на каблуки, і застібати піджаки. Було незвично важко. Виявляється, бігати з біглем - легше Діти залишилися з Алексом і дощами. Я любувалась Варшавою і семибальним штормом на польській Балтиці. Далеко не Крим! Зате скрізь бурштин! Після шторму бурштин можна було знайти просто під ногами. Що наші й робили.
Alex Kattyval: З дому вісті були стабільними: холодно, дощ, у Гані болить горло, Славко не хоче вчитися, Алексу нудно - він згриз Славкові навушники, коректор і підвіконня в кухні. Мені було шкода усіх (крім Славка). Зі смутком дивилась на польські привільні узбережжя, просторі поля і чисті ліси - уявляла, як би здорово було б тут ганяти. Японка Міюкі, шведи Гелен і Крістіан, єврей Тадуш, німець Конрад і кілька польок, які працюють у Франції. Угорщині, Англії - ми сиділи при вечері і... розмовляли про собак. На тему просто з нашого Форуму - чи прибираєте ви за своїми улюбленцями. Німці, австрійці - це ясно. Порядок над усе. Французи - як українці. Веселі і необов'язкові. Господар рук не брудять. Собачі купки прибирають з вулиць спеціальні комунальні машини-пилесоси. У решті країн - в принципі це справа виховання. І більшість людей культурні. Вісті з України доносили, що у нас взяли до розгляду законопроект, і мають карати власників за неприбирання. Ну-ну... Цікаво, хто і як це відслідковуватиме. Вечорами у Скайпі гавкали Алексовичі: малі безподобні, вже зовсім щенята, грайливі і дуже активні Ані навіть вдалось поставити їх у стоєчки, її дочка фотографувала. (Ромбик - він же Алекс-молодший, на честь Татка )
Alex Kattyval: Своєму Руденькому я привезла особливий подарунок - недоуздок. Працівник зоомагазину, дізнавшись, що в мене бігль, сказав: "Співчуваю. У мене також" і докладно показав, як цією хитромудрою штукою користуватися. Недоуздок, мабуть, пригодиться, бо діти з Алексом гуляли коротко і абияк, і Розбійник трохи забув правила доброго тону. Повертаючись до основ виховання, відчула, як мене мучать докори - мої відрядження явно порушують Алексову стабільність. Але з іншого боку - подумалось - це все ж таки і приклад того, що можна жити повноцінним життям, з від'їздами і мати собаку, і все встигати. Отак філософствую, бо слухаю інколи тих, хто потенційно так хотів би мати щеня, але... робота, діти й інші обставини. Не розумію, чому це повинно суперечити одне одному. Собака має привнести у ваше життя щось додатково приємне, а не закреслити існуюче життя. Чи не так? Треба просто дуже хотіти і бути відповідальним. Мій манікюр обліз на другий же день приїзду. Піджаки сховалися в шафі. Актуальні тепла шапка і рукавиці (я мерзляка). В мене кілька днів у гостях бігледівчинка-підліток. І я пробую, як воно - мати два біглі якось так. Як семибальний шторм на Балтійському морі
All@: Alex Kattyval пишет: (Ромбик - він же Алекс-молодший, на честь Татка мальчик-красавчик!Alex Kattyval пишет: Зі смутком дивилась на польські привільні узбережжя, просторі поля і чисті ліси - уявляла, як би здорово було б тут ганяти. представляю,Лена,как Вы скучали...У нас с сыном предстоит поездка в больницу в Харьков(как мы без нее будем),правда утешает что увидим маму и сестричку.
DELIGHT KR: Alex Kattyval пишет: Вісті з України доносили, що у нас взяли до розгляду законопроект, і мають карати власників за неприбирання У нас могут только наказывать, а создать площадки для выгула собак, создать условия для выгула в общественных местах - это не по-украински. Восемь лет назад была в Праге. Парк, газон, на нем отдыхают люди, бегают собачки. И тут собачке приспичило, она сделала свое дело, возле газона стоит тумба с одноразовым совком, пакетами и урна. Хозяйка взяла совок, пакет, все убрала и довольны все - люди, звери.... Будет ли такое у нас.....
Kristal Rok: Фото моря это что-то. Особенно понравился кадр с чайкой Alex Kattyval пишет: В мене кілька днів у гостях бігледівчинка-підліток. І я пробую, як воно - мати два біглі якось так. Як семибальний шторм на Балтійському морі ну в точку сказано, скоро у этой парочки будут просторы пошире, будет где побегать в волю. А вообще, Лена, хочу выразить огромную благодарность за содействие и прямое участие в "спасении" Эльки Спасибо что забрала и приютила, уделила ребенку кучу своего времени и внимания Думаю Элька тебя никогда не забудет, потому что после того ада, где она была, твой дом стал лучиком света. Надеюсь на ее скорое возвращение домой, соскучилась за этой маленькой собачкой с огромной душой
damiani: А кто это? Что случилось с девочкой?
Kristal Rok: Это моя Элечка, Elisha Kristal Rok, ее купили в Киев, она прожила в новой семье 3 недели, слава Богу девочка возвращается домой и слава Богу у нее хорошая психика и она я уверенна восстановится, вернее уже практически отошла от всего что с ней происходило в новой семье.
damiani: Kristal Rok бедный ребенок...
Киви: Kristal Rok пишет: всего что с ней происходило в новой семье. Ой, ужас какой... Это печально, когда складываются обстоятельства, и собака вынуждена страдать из-за каких-то человеческих поступков.... Оно же все записывается внутри... Это стресс для животного... Слава Богу, что все хорошо. Так важно, чтобы каждый малыш находил действительно настоящую и любящую семью... Особенно для тех людей, которые приняли этого малыша в наш мир и вложили частичку своей души. Не знаю, что именно произошло, но могу себе представить, как переживали....
Вика ( Банди): Alex Kattyval, какие милые стоечки Alex Kattyval пишет: І я пробую, як воно - мати два біглі якось так. Класное фото! Весело Алексу
Alex Kattyval: Ну от я повернулася з нових мандрів. Усім привіт! Да, Алла, без біглів скучно. Без свого Алекса особливо. Їм виноград, рука автоматично опускається вниз - поділитися, а мого Руденького нема. Так от життя влаштовує мені емоційну гойдалку: то два біглі, то жодного. Але по порядку... Операція по врятуванні Елі дала мені семибальні емоції на кілька днів. Дівчинці не пощастило. Люди, які мають гроші, не завжди мають серце. Не хочу навіть гадати, навіщо Елю купив новий хазяїн (крутий пацан на Лексусі), але за три тижні, які вона провела в новій "сім"ї", її ні разу не взяли на руки, вона для нової хазяйки так і залишилася "нєнужной собачкой". Еля, яка від народження була душею свого херсонського двору... Еля, яка мов кішечка, заскакує на руки з розбігу і ніжно тулиться... Еля, яка є просто ідеальною для проживання в квартирі, бо любить людину, з першого разу реагує на команди і дуже швидко вчиться. Після тих трьох тижнів нового життя Еля боялася усього і всіх. Від мене шугнулася, ніби я з живодерні (а ми ж зналися!). Коли я приїхала Елю забирати, то лише запитала нову хазяйку-красавіцу: "Вам не шкода Елю віддавати?". По тому, як швидко молода хазяйка тицьнула мені повідок і надула свої товсті губенята, я зрозуміла - не шкода. Шкода було рано вставати, гуляти і псувати манікюр. Нюанси Елькиного життя в новій "сім"ї" шкода описувати - це огидно і жахливо. Я чухала/гладила Ельку, шепотіла їй на вушко, що її чекає Алекс, і що все буде добре. Елька панічно намагалась вирватись і десь сховатись. Алекс зустрів Елю такими емоціями, що я й сама повірила, що все виправимо. Елькині очка знову заблищали (Алекса вона ж теж знала), хвіст гордо випростався, в хаті заштормило Я сподівалась мужньо перечекати, коли вони перебушують, і спадуть перші емоції. Ага! Якраз! Година-дві-три-п"ять... Біглі робили переверти не на жарти. Довелось їх брати, як дітей, за шкірки і складати кожного у своєму кутку. І так було всі дні Я дивилась на них обох і розуміла, що зовсім не знаю біглів. Елька маленька, легенька і ніжна, мов кішечка зовсім інша, ніж Алекс. Дівчинка Хитрюща. Дуже швидко зрозуміла, що можна вилізти Алексу на голову в буквальному смислі. Виїла по всіх кутках те, чим перебирав Алекс, спала зі мною на подушці, обнявши мене лапами (Алексу залишилося місце в ногах), і їздила на Алексу верхи. Мій Алекс на фоні Елі виглядав простодушним туфяком
Alex Kattyval: Оголосивши себе королевою, тим не менше Елька залишалась дуже ніжною істотою. Гуляє - ідеально. Красивою риссю, увесь час біля ноги, на зов приходить з першого разу - вона запросто швидко гуляла б без повідка. Я, як маріонетка, на льоту вчилась ловко махати руками, щоб не заплутатись у двох рулетках. Теж швидко Хотілося, щоб біглі вдосталь вигулювалися, сподівалась, тихше будуть сидіти вдома. Марні надії! Лише звук дверей холодильника, який відкривався, міг перервати їх шалені ігри. Елька першою бігла, чекала щось смачненьке. Алекс, дивлячись на непогамовний апетит малої гості, теж почав їсти швидше. За кілька днів сам стукав своєю порожньою мискою, вимагаючи їжі. Дивина! Що значить колгосп! Після першої розгубленості, що робити з цим клубком енергії в хаті, я покинула роботу ( ) і зайнялась колективним вихованням. Мене аж розпирало від гордості, коли мої біглі слухняно СИНХРОННО заходили в ліфт, так само красиво поряд переходили дорогу, виконували команди, мили лапи і вкладались слухняно спати. Піком мого екстазу було, коли я їх обох забігала: влаштувавши довгу активну прогулянку під дощем. Алекс і Еля так моментально здружились, що стали одним цілим - Елікс, так я їх називала і вони на це ім"я відгукувались обоє. Якби нам так ще трохи часу, ми запросто стали б спільною дружною стаєю. Елька - дівчинка, яку не можна не любити.
Alex Kattyval: А потім робота показала мені язика ( ), і я була змушена струсити з себе чар біглерозваг, добряче вимитися і відправити свого Елікса в інші рідні простори, а сама повернутися до справ, які аж вили. Боялась порахувати дні, на скільки відправила Алекса в гості, єдина втіха - він далі гуляє з Ельою Подумки не раз порівнювала Алекса і Елю і, чесно, кожне має свої переваги. І я далі зовсім не розуміюсь на біглях Бачу лише, що хлопчики і дівчатка - це, як і в людей, два різні світи, дві різні психології. Кожен новий бігль, як нова книга, яку безумно цікаво читати. Чи так з усіма породами? Чи лише біглі такі особливі творчі натури?.. Після від"їзду Елікса в хаті опустіло і стало тоскно. Вимила, вичистила - сіла і засумувала... Так, вранці можна довше поспати, так, не махаю на прогулянці руками, як вітряк, не бігаю, як марафонець, можна спокійно з"їсти, спокійно попрацювати, поїхати у відрядження. Але - немає ЖОДНОГО аргументу, що без бігля в хаті краще. Навіть без двох. Шкода, що та губата красавіца, екс-Елькина хазяйка, цього не зрозуміла. Жаль людей, яким не дано...
Alex Kattyval: Між тим малі Алексовичі ростуть, мов на дріжджах У Ані в хаті стало здорово балаганисто. По хаті розкидані капці, іграшки, кісточки, малі Розбійники влаштовують співи, шумні ігри і розборки, трощать вольєр Біглі дружно помагають спочатку одному вибратись з волєра, а потім дружно його "здають" головним вереском. Вибравшись на волю малий бігль миттю демонструє всі таланти - з"їсти мамину їжу, позамітати в хаті, поволочивши щітку, підрівняти вазони, посортувати взуття, перевірити дроти. В хаті включається сигнал тривоги - всі шукають втікача, це супроводжується головним лементом решти біглебратії. Це ще крутіше, ніж два дорослі біглі в хаті! ( втікач на волі - такі спокійні ігри - ненадовго!) Парашут вже тиждень як відправився в нову сім"ю, приємні молоді люди, сусіди Ані, кілька раз приходили на оглядини, мужньо вислухали всі Аніні попередження про особливості породи бігль, навіть демонстрація згризеного мамою Саммі в молодості дивана їх не відлякала. В Парашута закохалися з першого погляду, а він виліз на руки хлопцеві і, заглядаючи в очі, щось довго йому співав. Любов виявилась взаємна Тепер от присилають Ані фото Акселя (так нашого Парашута офіційно звати) з нового дому. Звісно, Алексович спить в ліжку . Має кота і виглядає цілком задоволеним. Після історії з Ельою сто раз подумаєш, у які руки віддати мале щеня. Як побачити, що в людей справді на серці, а не в кишені. Бо вдома щенята заціловані, залюблені, улюбленці. А де ще знайти таких божевільних, як ми? (Алекс Алексович і Старшенький Алан Алексович)
полная версия страницы